Агонія, розпродаж майна і жага до життя – приблизно так можна охарактеризувати стан, у якому опиняються батьки, чиїм дітям поставлено страшний діагноз – рак.

Під час програми «Київський форум» з Реною Назаровою 21 лютого обговорювалась надзвичайно складна і вкрай важлива тема – «Проблеми дитячої онкології в Україні: як врятувати життя?».

Дискусія, яка розгорнулася, засвідчила єдине – умови, в яких опиняються на сьогоднішній день онкохворі діти та їх батьки, нагадують перегони на виживання, де шанси вилікуватись і повернутись до нормального життя надзвичайно низькі.

Серед основних проблем, з якими сьогодні стикаються онкохворі діти можна виокремити брак коштів, відсутність належного обладнання для діагностики і лікування, неналежні умови в самих лікарнях і т.д. Але, виявилось, що і ці іноді надзвичайно тяжкі проблеми є далекі не вирішальними…

Держава, яка виступає гарантом недоторканності особи, збирає податки і тим самим декларує безоплатну медицину, не здатна навіть на 50% вирішити проблему хворих. Коли мова заходить про українську систему охорони здоров’я, стає абсолютно зрозуміло, що життя людини на лікарняному ліжку, опиняється в її власних руках. Сподіватись можна хіба що на рідних і близьких.

Питання дитячої онкозахворюванності – особливо болюче. На думку головного дитячого онколога міста Києва врятувати дитяче життя можливо, але для цього необхідні чималі кошти, сучасне медичне обладнання, якого бракує по всій Україні.

На перший погляд може здаватися, що лише гроші здатні врятувати життя дитини. Але й вони бувають безсилі. На думку волонтерів, яких, на щастя, в Україні сьогодні досить багато, сама система ввезення медичних препаратів потребує негайної реформи. Адже дорогі препарати для хіміотерапії часом нереально купити в мережі охорони здоров’я, з однієї простої причини – вони не акредитовані в Україні або не пройшли процедуру тендерних закупівель. Бюрократичні перепони, що можуть тривати кілька місяців, а то й півроку можуть коштувати не одне дитяче життя.

Тим часом поки батьки хворих дітей разом з волонтерами і лікарями всіма можливими і неможливими способами намагаються знайти можливість отримати допомогу, держава шукає пріоритети діяльності в інших напрямках. Будівництво стадіонів, проведення єврочемпіонатів, врешті-решт, встановлення новорічної ялинки за 2 мільйони гривень – більш важливо, ніж допомога, якої так потребують маленькі українці…

Столичний ОХМАТДИТ чекає на новий корпус

“Будівництво нового корпусу лікарні “ОХМАТДИТ” дасть змогу на найсучаснішому рівні надавати високоспеціалізовану допомогу дітям, яких досі в Україні врятувати не могли”, – на такій оптимістичній ноті відкрив початок будівництва першої черги нового корпусу НДСЛ “Охматдит” МОЗ України Генеральний директор Юрій Гладуш. Початок будівельних робіт відбувся, згідно з раніше встановленим графіком, а саме з 15 вересня минулого року. На будмайданчику в 3000 м² кипить робота з демонтажу старих корпусів – екскаватори руйнують зношені будівлі, щоб через деякий час на їх місці почалося зведення 4 нових.

Згідно з проектом генеральний підрядник має намір звести лікарню, яка б відповідала не тільки всім сучасним технічним вимогам, але була зручна для роботи медперсоналу та комфортабельна для маленьких пацієнтів та їхніх батьків. Для цього проектом передбачено багато нововведень. Так. архітектори та дизайнери спочатку відмовилися від традиційних блакитних панелей в палатах і білокахельних операційних. Вся атмосфера нової лікарні, яка претендуватиме на звання “розумна”, орієнтована на її пацієнтів. Цьому будуть сприяти не тільки високопрофесійні лікарі, але й спокійні, ненав’язливі тони всередині приміщень: стіни прикрасять картинами, панно, фотографіями, які будуть нести позитив і допоможуть малим пацієнтам адаптуватися в нових, незвичних умовах. Тим більше, що сюди планується перевести хворих з найважчих відділень – онкогематології та трансплантації кісткового мозку.

На базі нової лікарні планується в перспективі створити бригади екстреної медичної допомоги, високий рівень підготовки якої позволить працювати під час техногенних аварій і в умовах природних катаклізмів.

Найцікавіше починається тоді, коли мова заходить про фінансування. Бюджет будівництва передбачає понад 1 мільярд гривень, першу чергу будівельники обіцяють здати в травні цього року.

Якщо говорити про реальні вкладення, то на будівництво лікарні у бюджеті Міністерства охорони здоров’я на 2012 рік передбачено 200 мільйонів гривень. Сам міністр Олександр Аніщенко, розмірковуючи про перспективи відкриття першої черги, не називаючи конкретних дат, говорить про наступний рік.

Таким чином, на прикладі лише однієї медичної установи, яка приймає на лікування дітей з усієї України ми бачимо, що діти в українській державі вже давно не опора і не надія на майбутнє.

Депутати відхрещуються від хворих дітей

Показовою стала розповідь голови правління Всеукраїнського благодійного фонду «Крона» Олени Мацібох про те, як активісти фонду неодноразово звертались до народних обранців з проханням надати допомогу хворим дітям. Як виявилося, ні один з 450 нардепів не розчулився і не зробив фінансовий вклад в долю хворих.

У той час, коли сотні мільйонів гривень щорічно виділяються на обслуговування депутатських санаторіїв і лікарень, дітям «кидаються» подачки, які не те, що не в змозі врятувати й вилікувати дитину, а навіть дати надію, яка вкрай необхідна під час лікування.

На глибоке переконання батьків, які виснажені лікуванням онкологічних захворювань –шанувати сьогодні слід лікарів, які с зарплатнею 1500–2000 гривень якимось дивом допомагають маленьким пацієнтам. Не слід також забувати про людей доброї волі, що стали на нелегкий шлях і опікуються проблемами дітей, які не цікаві державі.

Тішить одне, що на сьогодні в Україні діють благодійні організації і фонди, які часом справді рятують дитячі життя. Але разом з тим стає цілком зрозуміло, що лише їх зусиль вкрай мало і, допомагаючи комусь одному, вони не здатні допомогти решті. В цьому сенсі слід задуматись, мабуть, кожному, адже іноді зовсім невеликий вклад може суттєво поліпшити ситуацію. Не залишайтеся байдужими, не закривайте очі, щоб не бачити проблем, які у вас під носом, схаменіться і подумайте, що можна зробити для людей, яким конче необхідна підтримка. З цими словами хотілося б звернутись до всіх, але передусім до держмужів, які, сидячи в просторих кабінетах або, їдучи в дорогому лімузині рідко задумаються над людським болем…

1 коментар

Коментар №1 від Євген Янчевський On 26.02.2012 @ 09:48