Лариса Скорик

Професор архітектури, член-кореспондент Академії мистецтв України.

Закінчила архітектурне відділення Львівського політехнічного інституту у 1960 році. Відразу почала працювати за фахом в українських проектних інститутах.

З 1966 року – член спілки архітекторів України.

1967–1970 рр. – аспірант Київського інженерно-будівельного інституту, захистила кандидатську дисертацію з архітектури у 1972 році.

З 1971 року – старший викладач, керівник творчої майстерні кафедри архітектурного проектування, доцент Київського державного художнього інституту.

З 1989 року – член Центрального проводу Народного руху України.

1990–1994 рр. – народний депутат України.

1991–1993 рр. – віце-президент Спілки архітекторів України.

1993–1996 рр. – голова Всенародного руху України.

З 1997 року – заступник голови Українського товариства охорони пам’яток.

З 1999 року – голова ради Міжнародної економічної фундації.

2000–2003 рр. – голова, співголова Всеукраїнської партії міжнаціонального порозуміння «Новий світ».

У 2001 році – член Громадянського комітету захисту Конституції «Україна без Кучми».

Автор архітектурних проектів: парк-скансен «Шевченківський гай» у Львові (1966), станція метро «Мінська» в Києві (1980), реконструкція центру Івано-Франківська (1983), храм Богородиці у Борисполі (1989–92), храм Св. Миколи у селі Світанок Переяслав-Хмельницького району (1999), монастирсько-церковний комплекс о. Василіян у Києві (завершений у 2000), проект реґенерації історичного центру Києва (1999) тощо.

поділитися

(Жодного голосу)    39  

Також по темі